О налоговом учете операций по уступке права требования

Согласно статье 512 Гражданского кодекса Украины кредитор в обязательстве может быть заменен иным лицом вследствие передачи им своих прав иному лицу по сделке (уступка права требования). Налоговый учет операций по уступке права требования всегда интересовал плательщиков налога, и в помощь им ГНАУ периодически выдавала свои разъяснения по этой теме, но они отличались друг от друга.

Так, в письме от 05.12.2008 № 12060/6/15-0516 указывалось, что первый кредитор на основании норм подпункта 5.2.1 Закона о прибыли имеет право отнести к составу валовых расходов разность между общей суммой уступленного долга и суммой, уплаченной новым кредитором за получение права требования такого долга. Позднее в письме ГНАУ от 05.03.2009 № 6107/7/15-0217 мнение налогового органа изменилось: теперь для продавца (первичного кредитора) уступка права требования в пользу нового кредитора рассматривалась как заключительная операция (второе событие), которая не имеет для него налоговых последствий.

На сегодня этот вопрос регулирует подпункт 7.9.7 Закона о прибыли, внесенный Законом Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно особенностей проведения мероприятий по финансовому оздоровлению банков» от 24.07.2009 № 1617-VI. Плательщики налога должны вести учет финансовых результатов от осуществления операций по продаже (передаче) или приобретению права требования обязательств отдельно от финансовых результатов по иным гражданско-правовым договорам. При этом механизм формирования такого финансового результата является разным для первичного и второго кредитора. В частности, первичный кредитор имеет право отражать в составе валовых расходов убытки, полученные в результате уступки права требования, а второй кредитор — нет.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 05.12.2008 р. N 12060/6/15-0516

ДПАУ розглянула лист ЗАТ щодо відображення у податковому обліку операції з відступлення банком права вимоги сумнівної заборгованості за кредитами і повідомляє таке.

Згідно зі ст. 512 ЦКУ кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦКУ правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

В контексті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) операція з відступлення права вимоги має ознаки операції з торгівлі борговими вимогами та зобов'язаннями.

Згідно з пп. 5.2.1 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст. 5 Закону регламентує перелік витрат, які не можуть включатися до складу валових витрат. Цей перелік не містить посилання на витрати, понесені первісним кредитором у вигляді різниці між загальною сумою відступленого боргу та сумою, сплаченою новим кредитором за передачу йому права вимоги такого боргу. Отже, нормами Закону не встановлено заборони щодо віднесення платником податку зазначених витрат, понесених за операцією з відступлення права вимоги.

Таким чином, витрати, понесені ЗАТ за операцією з відступлення права вимоги у вигляді різниці між загальною сумою відступленого боргу та сумою, сплаченою новим кредитором за отримання права вимоги такого боргу, можуть бути віднесені до складу валових витрат на загальних підставах, встановлених пп. 5.2.1 ст. 5 Закону.

Заступник Голови В. Регурецький

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 05.03.2009 р. N 6107/7/15-0217

Державній податковій адміністрації у м. Києві 

Про розгляд листа (Витяг)

Державна податкова адміністрація України розглянула копію акта виїзної планової перевірки ЗАТ <...>, що надійшов разом з листом Державної податкової адміністрації у м. Києві від 26.12.2008 N 5858/8/25-105 і повідомляє.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу виникають зобов'язання. При цьому зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦКУ).

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має однозначно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має права вимагати від неї (ст. 510 ЦКУ).

У зобов'язанні кредитор може бути змінений, зокрема, внаслідок передання первинним кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), договором або законом (ст. 512 ЦКУ).

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора (ст. 520 ЦКУ).

Відповідно до ст. 513 (ст. 521) правочин щодо заміни кредитора (боржника) у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

У податковому обліку з податку на прибуток для продавця (первинного кредитора) відступлення права вимоги на користь нового кредитора розглядається як заключна операція (друга подія) згідно з пп. 11.3.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон N 334), тобто прирівнюється до операції зарахування коштів від покупця (боржника) на банківський рахунок платника податку в оплату поставлених боржнику товарів (робіт, послуг) і не має для нього податкових наслідків.

В той же час, у другого кредитора по-перше, виникають витрати на суму вартості права вимоги, відшкодованої первинному кредитору, по-друге, доходи, отримані від боржника в оплату вартості товарів (робіт, послуг) свого часу, отримані боржником від первинного кредитора.

Зважаючи на те, що відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону N 334 валовий дохід включає, зокрема, доходи від здійснення операцій з борговими зобов'язаннями та вимогами, у другого кредитора підлягають оподаткуванню суми перевищення надходжень від боржника над сумою сплаченою первинному кредитору.

Віднесення до складу валових витрат збитків від факторингових операцій (перевищення суми, сплаченої клієнту над сумою, отриманою від боржника) Законом не передбачено.

При цьому у боржника під час виникнення своїх зобов'язань вже перед новим кредитором така операція в податковому обліку розглядається як заключна операція (дуга подія) згідно з пп. 11.3.1 ст. 11 Закону N 334 і не має для нього податкових наслідків.

<...>

Заступник Голови С. В. Чекашкін

Еженедельник "Главбух"

Коллеги, если Вам понравился наш материал, поделитесь им в своих сетях и нажмите пожалуйста кнопку Фейсбук мне нравиться ! Заранее Спасибо!