Об отдельных вопросах налогообложения страховщиков

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 11.10.2010 р. N 21456/7/15-0517

Державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі

Про окремі питання оподаткування страховиків

У зв'язку з виявленням під час проведення планових документальних перевірок страхових компаній окремих фактів укладення страховими компаніями договорів перестрахування та перерахування коштів за такими договорами страховим компаніям, які в подальшому ліквідуються шляхом банкрутства, Державна податкова адміністрація України повідомляє наступне.

1. Щодо вексельної форми розрахунків за договорами перестрахування.

Статтею 1 Закону України ,,Про страхування’’ в редакції Закону від 04.10.2001 р. N 2745-III, із внесеними змінами та доповненнями (далі - Закон N 2745) визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 12 Закону N 2745 перестрахування -  це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування ( ст. 10 Закону N 2745).

Тобто, договір перестрахування є  різновидом договору страхування, а платіж по ньому відповідає  терміну ,,страховий платіж’’ в контексті Закону N 2745.

Статтею 19 Закону N 2745 визначено, що страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільноконвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.

Отже, як страхувальники, так і перестрахувальники мають право вносити страхові платежі на території України лише у грошовій одиниці України. Грошовою одиницею України відповідно до ст. 99 Конституції України є гривня.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі - Закон) для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

У зв’язку з викладеним, зменшення оподатковуваного доходу страховика при здійсненні операцій перестрахування з резидентами-страховиками є правомірним за умови, якщо перестрахові платежі сплачено виключно у готівковій чи безготівковій формі у грошовій одиниці України.

Крім того, ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Страхові послуги, з огляду на норми ст. 12 та 28 Закону N 2745, можна вважати фактично наданими за умови, зокрема, коли строк дії договору страхування/перестрахування закінчився або страховиком виконані зобов'язання перед страхувальником у повному обсязі.

Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України  видано розпорядження від 19.08.2003 р. N 36 ,,Щодо внесення платежів за укладеними договорами страхування страхувальниками-резидентами". Відповідно до зазначеного розпорядження внесення страхових платежів цінними паперами (зокрема, векселями) згідно з укладеними договорами страхування страхувальниками-резидентами не допускається.

2. Щодо відображення у податковій звітності страхових платежів, сплачених за договорами перестрахування з страховиками – резидентами,  які ліквідовані шляхом банкрутства.

Відповідно до частини 6 ст. 45 Закону України від 14.05.1992 р. N 2343-XII „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, із внесеними змінами та доповненнями (далі - Закон N 2343), у разі визнання господарським судом страховика банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, всі договори страхування, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються, за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Також у частині 7 ст. 45 Закону N 2343, зазначено, що страхувальники за договорами страхування, дії яких припиняються на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті, мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування (ст. 12 Закону N 2343).

Отже, якщо договір перестрахування припиняється через  визнання резидента – страховика  банкрутом, то  страховик, який  задекларував  суму перестраховочних платежів на зменшення валового доходу від страхової діяльності у ряд.02 декларації з податку на доходи (прибуток) страховика (далі - Декларація),  має відобразити у ряд. 01 Декларації частину страхового платежу, який має бути повернуто відповідно до ч.7 ст. 45 Закону N 2343, у звітному податковому періоді, в якому перестраховика оголошено банкрутом.

Якщо ж страховик звернувся до суду з позовом про повернення  частини платежів, сплачених за договором перестрахування, укладеним із  перестраховиком, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство і страховика включено до реєстру вимог кредиторів, то збільшення суми валових внесків від страхової діяльності (ряд. 01. Декларації)  у такого страховика не відбувається.

Заступник Голови

О. М. Любченко