РОЗДІЛ ХІV. СПЕЦІАЛЬНІ ПОДАТКОВІ РЕЖИМИ

 

 Глава 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

У цій главі терміни вживаються у розумінні розділу І цього Кодексу.

                                                                                                   

Стаття 2. Платники податку

 

2.1. Платниками податку з урахуванням пункту 2.2 цієї статті є фізичні особи – підприємці, які протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цій главі – фізичні особи):

кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 2 особи (включаючи членів сімей таких фізичних осіб);

обсяг доходу не перевищує 300 000 гривень.

2.2. Спрощена система оподаткування не поширюється на:

2.2.1) фізичних осіб – підприємців, які здійснюють:

а) діяльність з організації азартних ігор;

б) виробництво та роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

в) виробництво та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;

г) видобуток, виробництво та інші види діяльності з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, в тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

ґ) видобуток та реалізацію корисних копалин;

д) фінансову діяльність;

е) операції з нерухомим майном;

є) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;

ж) діяльність з надання послуг у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення";

з) діяльність у сфері наземного, водного, авіаційного транспорту, надання додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (крім діяльності таксі, діяльності нерегулярного пасажирського транспорту та діяльності автомобільного вантажного транспорту);

и) зовнішньоекономічну діяльність, крім експорту програмного забезпечення;

і) діяльність з надання послуг пошти та зв'язку;

ї) діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки;

й) діяльність у сфері права;

к) діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

л) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;

м) діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;

н) діяльність з управління підприємствами, допоміжну діяльність у сфері державного управління;

о) рекламну діяльність;

п) технічні випробування та дослідження;

р) підбір та забезпечення персоналом;

с) діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

т) роздрібну торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, обробленим та необробленим дорогоцінним камінням;

у) роздрібну торгівлю уживаними товарами, товарами "секонд-хенд";

ф) роздрібну торгівлю через мережу Інтернет;

х) роздрібну торгівлю через торгові автомати;

2.2.2) фізичних осіб – підприємців, які на день подання заяви про реєстрацію платником податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

2.3. Платники податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у готівковій та/або безготівковій формі.

2.4. Платники податку при здійсненні розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до закону.

2.5. При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

2.6. Граничний обсяг доходу, визначений у пункті 2.1 цієї статті, підлягає щорічній обов’язковій індексації на індекс споживчих цін, встановлений Кабінетом Міністрів України на податковий (звітний) рік.

2.7. Фізичні особи, які здійснюють діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, діяльність автомобільного вантажного транспорту мають право застосовувати спрощену систему оподаткування до 1 січня 2012 року.

У зв’язку з цим положення пункту 3.3 статті 3 цієї глави втрачає чинність з 1 січня 2012 року.

 

Стаття 3. Об’єкт оподаткування

 

3.1. Об’єктом оподаткування є дохід платника податку.

При визначенні граничної суми доходу, зазначеної в пункті 2.1 статті 2 цієї глави, сума доходу зменшується на такі суми, що надійшли у звітному періоді:

а) суму кредитів, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з моменту її отримання;

б) суму коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів (в межах державних програм);

в) суму коштів (зокрема аванс, передоплата), які повертаються покупцю – платнику податку внаслідок повернення ним товару або розірвання договору, а також суму коштів, які повертаються платником податку покупцю внаслідок повернення таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар);

г) суму коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість яких була включена до загального оподатковуваного доходу фізичної особи;

ґ) суму коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів.

3.2. До суми доходу за звітний період включається сума кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності та вартість безоплатно одержаних протягом звітного періоду матеріальних і нематеріальних цінностей (активів). При цьому вартість таких активів визначається за цінами, не нижчими за звичайні у порядку, встановленому розділом ІІІ цього Кодексу.

3.3. У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума винагороди повіреного (агента).

3.4. Датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок (в касу) платника податку, дата списання кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності та дата фактичного отримання платником податку безоплатно одержаних матеріальних і нематеріальних цінностей (активів).

 

Стаття 4. База оподаткування

 

4.1. Базою обкладення податком є виражений у гривнях дохід платника податку, визначений згідно з пунктами 3.1 – 3.3 статті 3 цієї глави.

4.2. Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання таких доходів.

4.3. Дохід у вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг визначається за звичайними цінами у порядку, встановленому розділом ІІІ цього Кодексу.

 

Стаття 5. Ставки податку

 

5.1. Ставки податку встановлюються щороку сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті – органи місцевого самоврядування) залежно від виду господарської діяльностіз розрахунку на календарний місяць у межах:

а) на території населених пунктів з чисельністю населення понад 150 тис. осіб – від 200 до 600 гривень;

б) на території інших населених пунктів – від 20 до 200 гривень.

5.2. Для фізичних осіб, які провадять діяльність у сфері інформатизації ставка податку встановлюється у розмірі 1200 гривень з розрахунку на календарний місяць.

5.3. Рішення про встановлення ставок податку, їх зміну приймаються та офіційно оприлюднюються органами місцевого самоврядування до 1 липня поточного бюджетного періоду і набирають чинності з початку наступного бюджетного періоду.

5.4. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення ставок податку є нормативно-правовим актом з питань оподаткування. Копія такого рішення надсилається органом місцевого самоврядування відповідному органу державної податкової служби у десятиденний строк з дня його офіційного опублікування.

5.5. Ставки податку є незмінними протягом бюджетного періоду, на який вони встановлені органами місцевого самоврядування.

5.6. У разі коли органами місцевого самоврядування до початку нового бюджетного періоду в установленому цією статтею порядку не встановлено та/або не оприлюднено ставки податку за видами господарської діяльності, до моменту їх встановлення та/або оприлюднення діють ставки податку, визначені у попередньому бюджетному періоді.Зазначене не розповсюджується на бюджетний період в якому набирає чинності цей Кодекс.

5.7. Фізичні особи, які провадять кілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки податку, отримують одне свідоцтво платника податку i сплачують податок за більшою ставкою.

5.8. Фізичні особи, які провадять господарську діяльність не за місцем державної реєстрації або на всій території України, отримують одне свідоцтво платника податку i сплачують податок за ставкою 1500 гривень з розрахунку на календарний місяць.

5.9. Ставки податку, визначені у цій статті, підлягають щорічній обов’язковій індексації на індекс споживчих цін, встановлений Кабінетом Міністрів України на податковий (звітний) рік.

 

Стаття 6. Податковий (звітний) період

 

6.1. Податковим (звітним) періодом для платників податку є календарний квартал.

6.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

6.3. Для суб’єктів господарювання, які перейшли до сплати податків за спрощеною системою оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому таким особам видано свідоцтво платника податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

6.4. Для новоутворених суб’єктів господарювання перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, в якому видано свідоцтво платника податку.

6.5. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, в якому такий платник податку знятий з обліку в органах державної податкової служби.

 

Стаття 7. Порядок нарахування та строки сплати податку

 

7.1. Фізичні особи сплачують податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа (включно) до початку місяця, за який здійснюється сплата податку.

Фізичні особи можуть здійснити сплату податку авансовим внеском за весь податковий період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Отримані доходи, сума перевищення доходу, нараховані та сплачені суми податку відображаються платником у декларації за відповідний звітний період.

Сума сплаченого податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи - платника податку. При цьому доходи, отримані в результаті провадження господарської діяльності, не включаються до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року.

7.2. Сума податку перераховується на окремий рахунок органів Державного казначейства України.

7.3. Суми податку, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями цього Кодексу.

 

Стаття 8. Ведення обліку і складення звітності платниками податку

 

8.1. Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів платники податку ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій.

8.2. Форма книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва за погодженням з центральним органом державної податкової служби.

8.3. За результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду платники податку подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва – платника податку в строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду.

8.4. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

8.5. Податкова звітність складається та подається наростаючим підсумком.

 

Стаття 9. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов’язковими платежами)

 

9.1. Платники податку не є платниками таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

а) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

б) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України;

в) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

9.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 9.1 цієї статті, сплачуються платниками податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування – в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.

9.3. Платники податку зобов’язані нараховувати, відраховувати та перераховувати до бюджету, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, податок на доходи фізичних осіб, збори та страхові внески, пов’язані з виплатою заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з ними у трудових відносинах.

9.4. Платники податку вважаються податковими агентами найманих ними осіб та/або фізичних осіб, які перебувають з ними у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь таких осіб, включаючи будь-які доходи, які остаточно оподатковуються під час їх виплати.

 

Стаття 10. Порядок переходу до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмови від сплати податків за спрощеною системою оподаткування

 

10.1. Суб’єкти господарювання за власним бажанням можуть обрати спрощену систему оподаткування шляхом отримання свідоцтва платника податку.

10.2. Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб’єктом господарювання один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної письмової заяви до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного податкового (звітного) періоду.

10.3. Зміна (доповнення або виключення) виду господарської діяльності, перехід до сплати податку за іншою ставкою, а також відмова від застосування спрощеної системи оподаткування можуть бути здійснені суб’єктами господарювання, які відповідають вимогам статті 2 цієї глави, з початку нового податкового (звітного) періоду за умови подання відповідної заяви у порядку, визначеному пунктом 10.2 цієї статті.

10.4. Орган державної податкової служби зобов’язаний безоплатно видати протягом 10 робочих днів із дня подання суб’єктом господарювання заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідоцтво платника податку або надати письмову мотивовану відмову, яка може бути оскаржена таким суб’єктом у судовому порядку.

Свідоцтво видається особисто фізичній особі під підпис.

10.5. Новоутворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти господарювання, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування до органу державної податкової служби за місцем їх реєстрації, вважаються платниками податку з дня державної реєстрації такого платника.

Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник єдиного податку після погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу (недоїмки).

При цьому під час розгляду органом державної податкової служби заяви про видачу свідоцтва платника податку, поданої новоутвореною фізичною особою - підприємцем, який раніше вже був у встановленому законом порядку зареєстрований як платник єдиного податку і самостійно прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, враховується вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (але не більш як за річний період до дати подання такої заяви).

10.6. Свідоцтво платника податку видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року.

Для продовження дії свідоцтва платника податку на наступний календарний рік заява подається в обов’язковому порядку в установлений пунктом 10.2 цієї статті строк.

10.7. Бланк свідоцтва платника податку є документом суворого обліку, що запроваджується на всій території України.

У разі втрати або зіпсування свідоцтва платнику податку видається дублікат свідоцтва в порядку, установленому пунктом 10.4 цієї статті.

10.8. Якщо платник податку провадить господарську діяльність із використанням найманої праці, то для кожної особи, яка перебуває з ним у трудових відносинах, орган державної податкової служби видає такому платникові податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі – довідка).

Довідка видається на безоплатній основі протягом 5 робочих днів з дня звернення.

У разі збільшення кількості найманих працівників платники податку повинні одержати відповідні довідки для таких працівників.

У разі зменшення кількості найманих працівників платники податку повинні повернути видані на таких працівників довідки до органу державної податкової служби.

Суб’єкти господарювання у своїй діяльності зобов’язані використовувати найману працю на умовах законодавства про працю.

10.9. Копія свідоцтва платника податку та довідка повинні розміщуватися на робочому місці найманого працівника, свідоцтво у платника податку та пред’являтися працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки.

Свідоцтво платника податку та довідки, видані платникам податку, не можуть бути передані іншим, крім зазначених у них, особам.

Свідоцтво платника податку, строк дії якого закінчився або у випадках, визначених у пункті 10.10 цієї статті, підлягає поверненню у п’ятиденний строк разом з усіма довідками органу державної податкової служби, який їх видав.

10.10. Свідоцтво платника податку анулюється органом державної податкової служби у разі:

подання платником податку заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування;

припинення підприємницької діяльності фізичної особи;

виникнення податкової заборгованості зі сплати податку протягом двох послідовних кварталів;

провадження господарської діяльності, на яку не поширюється дія цієї глави;

перевищення граничної чисельності найманих осіб, встановленої у пункті 2.1 статті 2 цієї глави;

перевищення граничного обсягу доходу, встановленого у пункті 2.1 статті 2 цієї глави;

застосування платником податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 2.3 статті 2 цієї глави;

неоформлення в установленому порядку трудових відносин при фактичному використанні найманої праці;

недотримання вимог нарахування та виплати заробітної плати.

10.11. Форма свідоцтва платника податку та довідки та порядок їх видачі (анулювання) встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

10.12. У разі припинення платником податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання зі сплати податку нараховуються такому платникові до останнього дня (включно) податкового (звітного) періоду у якому такий платник податку знятий з обліку в органах державної податкової служби.

10.13. Процедура переходу платника податків до сплати за спрощеною або загальною системою оподаткування, а також порядок оподаткування платників податків у разі такого переходу, визначаються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової політики та центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

 

Стаття 11. Відповідальність платника податку

 

11.1. Платник податку несе відповідальність згідно із законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та сплати податків, платником яких він є відповідно до цього Кодексу.

11.2. У випадку, якщо платник податку більше половини свого доходу за три, шість, дев'ятьчи дванадцять місяців наростаючим підсумком з початку року отримав від одного замовника (клієнта, покупця), такий платник податку позбавляється права на сплату єдиного податку в цих періодах і сплачує податки і збори у відповідності до загальної системи оподаткування.

11.3. На підставі договору оренди на місці проведення підприємницької діяльності платника податку не може проводити діяльність інша особа.

11.4. У разі застосування платником податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 2.3 статті 2 цієї глави, або здійснення операцій, на які відповідно до пункту 2.2 статті 2 цієї глави не поширюється спрощена система оподаткування, дохід, отриманий платником податку в результаті здійснення таких операцій, оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.

11.5. У разі коли платник податку провадить діяльність, не зазначену у свідоцтві платника податку, дохід, отриманий від провадження такої діяльності, оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.

При цьому такий платник податку зобов’язаний внести зміни до свідоцтва платника податку відповідно до пункту 10.3 статті 10 цієї глави або перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного податкового (звітного) періоду.

11.6. У разі коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого фізичною особою, перевищує обсяг, зазначений у пункті 2.1 статті 2 цієї глави, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.

11.7. У разі недотримання положень статті 2 цієї глави платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного кварталу і втрачає право сплачувати податки за спрощеною системою оподаткування протягом наступного календарного року.

11.8. Якщо сумарний залишок товарної групи товарів на торговельному місці та/або на складі у платника податку при проваджені ним роздрібної торгівлі перевищує обсяг річного доходу, зазначений у пункті 2.1 статті 2 цієї глави, такий платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного кварталу і втрачає право сплачувати податки за спрощеною системою оподаткування протягом наступного календарного року.

11.9. У разі виявлення на робочому місці та/або на складі у платника податку контрабандних та/або контрафактних товарів (продукції), такий платник позбавляється права застосовувати спрощену систему оподаткування з дня встановлення такого порушення протягом 20 звітних податкових періодів.

11.10. За неоформлення трудових відносин у разі фактичного використання найманої праці платники податку несуть адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законами.

Коллеги, если Вам понравился наш материал, поделитесь им в своих сетях и нажмите пожалуйста кнопку Фейсбук мне нравиться ! Заранее Спасибо!