ЛИСТ 19.02.2010 N 3361/7/150717з Щодо плати за земельну дiлянку, яка перебувала в iпотецi

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ
19.02.2010 N 3361/7/150717з

Державнiй податковiй
адмiнiстрацiї у м. Києвi

Щодо плати за земельну дiлянку,
яка перебувала в iпотецi

(Витяг)

Земельнi вiдносини регулюються Земельним кодексом України ( 2768-14 ) (далi - Кодекс), а справляння плати за землю здiйснюється вiдповiдно до Закону України вiд 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" (зi змiнами та доповненнями, далi - Закон N 2535-XII), яким визначено ставки земельного податку, порядок плати за землю, пiльги щодо оподаткування землi тощо.

Вiдповiдно до ст. 133 Кодексу ( 2768-14 ) у заставу можуть передаватися земельнi дiлянки, якi належать громадянам та юридичним особам на правi власностi, а також права на них.

Згiдно зi ст. 575 Цивiльного кодексу України ( 435-15 ) iпотеку визначено одним iз видiв застав. Правила про iпотеку землi та iншi окремi види застав встановлюються законом.

Статтею 15 Закону України вiд 05.06.2003 р. N 898-IV "Про iпотеку" (зi змiнами та доповненнями, далi - Закон N 898-IV) встановлено особливостi iпотеки земельних дiлянок. Зокрема, iпотека земельних дiлянок здiйснюється вiдповiдно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо вiдчуження i цiльового використання земельних дiлянок, встановленi Земельним кодексом України ( 2768-14 ), є чинними при їх iпотецi. Дiя Закону N 898-IV не поширюється на земельнi дiлянки, якi перебувають у державнiй чи комунальнiй власностi i не пiдлягають приватизацiї.

Якщо будiвля (споруда), що передається в iпотеку, розташована на земельнiй дiлянцi, яка належить iпотекодавцю на правi власностi то, як визначено ст. 6 Закону N 898-IV, така будiвля (споруда) пiдлягає передачi в iпотеку разом iз земельною дiлянкою, на якiй вона розташована. Якщо ця земельна дiлянка належить iншiй особi та була передана iпотекодавцю в оренду (користування), пiсля звернення стягнення на будiвлi (споруди) їх новий власник набуває права i обов'язки, якi мав iпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цiєї земельної дiлянки (користування нею).

Вiдповiдно до ст. 33 Закону N 898-IV у разi невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання iпотекодержатель вправi задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет iпотеки. Право iпотекодержателя на звернення стягнення на предмет iпотеки також виникає з пiдстав, установлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет iпотеки здiйснюється на пiдставi рiшення суду, виконавчого напису нотарiуса або згiдно з договором про задоволення вимог iпотекодержателя.

Статтею 37 Закону N 898-IV встановлено, що iпотекодержатель може задовольнити забезпечену iпотекою вимогу шляхом набуття права власностi на предмет iпотеки. Правовою пiдставою для реєстрацiї права власностi iпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом iпотеки, є договiр про задоволення вимог iпотекодержателя або вiдповiдне застереження в iпотечному договорi, яке прирiвнюється до такого договору за своїми правовими наслiдками та передбачає передачу iпотекодержателю права власностi на предмет iпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

За iнформацiєю, наведеною у вашому листi, земельна дiлянка, яка належала на правi приватної власностi iпотекодавцю, переходить у власнiсть iпотекодержателя (банку) згiдно з договором про задоволення вимог iпотекодержателя.

Слiд зазначити, що за змiстом угодами визнаються дiї фiзичних i юридичних осiб, спрямованi на встановлення, змiну або припинення цивiльних прав або обов'язкiв, що вiдповiдає визначенню договору вiдповiдно до ст. 626 Цивiльного кодексу України ( 435-15 ).

Враховуючи наведене, у разi якщо банк набув земельну дiлянку у власнiсть iз земель приватної власностi без змiни її меж та цiльового призначення за договором про задоволення вимог iпотекодержателя, то банк повинен сплачувати земельний податок до бюджету з дня виникнення права власностi на землю, що посвiдчується зазначеним договором, укладеним в порядку, встановленим законом, якщо iнше не визначено в такому договорi.

Згiдно зi ст. 2 Закону N 2535-XII використання землi в Українi є платним. Плата за землю справляється у виглядi земельного податку або орендної плати, що визначається залежно вiд грошової оцiнки земель.

Об'єктом плати за землю є земельна дiлянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власностi або користуваннi, у тому числi на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної дiлянки, земельної частки (паю) i землекористувач, у тому числi орендар (ст. 5 Закону N 2535-XII).

Пiдставою для нарахування земельного податку, як визначено ст. 13 Закону N 2535-XII, є данi державного земельного кадастру.

Власники землi та землекористувачi сплачують земельний податок з дня виникнення права власностi або права користування земельною дiлянкою (ст. 15 Закону N 2535-XII).

Вiдповiдно до ст. 125 Кодексу ( 2768-14 ) право власностi на земельну дiлянку, а також право постiйного користування та право оренди земельної дiлянки виникають з моменту державної реєстрацiї цих прав.

Як встановлено ст. 126 Кодексу ( 2768-14 ), право власностi на земельну дiлянку посвiдчується державним актом, крiм випадкiв, визначених частиною другою цiєї статтi, а саме: право власностi на земельну дiлянку, набуту у власнiсть iз земель приватної власностi без змiни її меж, цiльового призначення, посвiдчується цивiльно-правовою угодою щодо вiдчуження земельної дiлянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разi набуття права власностi на земельну дiлянку за такою угодою.

При набуттi права власностi на земельну дiлянку на пiдставi зазначених цивiльно-правових угод державний акт на право власностi на земельну дiлянку, що вiдчужується, долучається до документа, на пiдставi якого вiдбувся перехiд права власностi на земельну дiлянку, в кожному такому випадку вiдчуження земельної дiлянки. На державному актi про право власностi на земельну дiлянку нотарiус, який посвiдчує (видає) документ, та орган, який здiйснює державну реєстрацiю прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять вiдмiтку про вiдчуження земельної дiлянки iз зазначенням документа, на пiдставi якого вiдбулося вiдчуження.

Порядок здiйснення вiдмiтки про перехiд права власностi на земельну дiлянку, набуту у власнiсть iз земель приватної власностi без змiни її меж та цiльового призначення, затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 06.05.2009 р. N 439 (зi змiнами та доповненнями). Зокрема, перехiд права власностi на земельну дiлянку здiйснюється з моменту проставляння територiальним органом Держкомзему на державному актi вiдмiтки про реєстрацiю права власностi на неї (п. 4 цього Порядку).

Водночас повiдомляємо, що вiдповiдно до ст. 67 Конституцiї України ( 254к/96-ВР ) кожен зобов'язаний сплачувати податки i збори в порядку i розмiрах, встановлених законом.

Статтями 3, 13 Цивiльного кодексу України ( 435-15 ) встановлено, що загальними засадами цивiльного законодавства є, зокрема, справедливiсть, добросовiснiсть та розумнiсть. При здiйсненнi своїх прав особа зобов'язана утримуватися вiд дiй, якi могли б порушити права iнших осiб. У разi недодержання особою при здiйсненнi своїх прав вимог, якi встановленi частинами другою - п'ятою ст. 13 цього Кодексу, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати iншi наслiдки, встановленi законом.

Законом України вiд 25.06.91 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування" зi змiнами та доповненнями (ст. 9) визначено, що платники податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) зобов'язанi сплачувати належнi суми податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) у встановленi законами термiни.

Згiдно зi ст. 68 Конституцiї України ( 254к/96-ВР ) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституцiї України та законiв України.

Заступник Голови О.Любченко