Прийнято ще один закон, спрямований на подолання наслідків фінансової кризи
Вноситься низка змін до законів з питань оподаткування та спеціальних законів, що стосуються банківської діяльності. Зокрема, зміни до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, згідно з якими скорочено строк повернення валютної виручки зі 180 до 90 календарних днів при розрахунках із нерезидентами.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи
Зважаючи на нагальну необхідність підвищення ефективності діяльності державних органів у фінансово-кредитній сфері та з метою забезпечення макроекономічної стабільності в Україні Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законів України:
1. У Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 40, ст. 364; 2007 р., N 44, ст. 510):
1) у першому реченні частини першої статті 1 цифри і слова «180 календарних днів» замінити цифрами і словами «90 календарних днів";
2) у частині першій статті 2 цифри і слова «180 календарних днів» замінити цифрами і словами «90 календарних днів».
2. Статтю 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 21, ст. 156 із наступними змінами) доповнити пунктом 5.19 такого змісту:
"5.19. Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з поставки (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб'єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, в заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення».
3. У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 27, ст. 181 із наступними змінами):
1) підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 доповнити словами «який для банківських установ доповнюється переліком, затвердженим Національним банком України";
2) підпункт 7.9 статті 7 доповнити підпунктом 7.9.7 такого змісту:
"7.9.7. З метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.
При першому відступленні зобов'язань валові витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі фактичної заборгованості за основним боргом, процентами та іншими платежами за договором за умови, що такі проценти та платежі були включені до складу валового доходу в попередніх податкових періодах відповідно до вимог цього Закону, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу валових доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу валових витрат згідно з вимогами цього Закону.
Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу валового доходу платника податку.
Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, отримані збитки не включаються до складу валових витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи";
3) у статті 12:
у пункті 12.2:
назву та підпункти 12.2.1 - 12.2.3 викласти в такій редакції:
"12.2. Особливості формування резервів банками та небанківськими фінансовими установами
12.2.1. Банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування збитків за всіма видами кредитних операцій (у тому числі гарантій, поручительств, акцептів та авалів, підтверджених акредитивів, зобов'язань з кредитування, консолідованого іпотечного боргу), коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством (далі - страховий резерв).
Страховий резерв формується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат.
12.2.2. До складу валових витрат включається 80 відсотків (для банків на період до 1 січня 2011 року - 100 відсотків) сукупного розміру страхового резерву, сформованого банком або небанківською фінансовою установою згідно з підпунктом 12.2.1 цього пункту.
12.2.3. У разі якщо за результатами звітного податкового періоду сукупний розмір страхового резерву, сформованого згідно з підпунктами 12.2.1 і 12.2.2, зменшився (крім випадку його зменшення внаслідок відшкодування банком безнадійної заборгованості позичальника, у встановленому законодавством порядку за рахунок страхового резерву кредитора), надлишкова сума страхового резерву, яка включена до валових витрат, спрямовується на збільшення валового доходу банку за результатами такого звітного періоду";
підпункт 12.2.4 виключити;
підпункти 12.3.2, 12.3.4 та 12.3.7 пункту 12.3 викласти в такій редакції:
"12.3.2. Заборгованість кредитора, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань по векселю, відшкодовується за рахунок страхового резерву після визнання платника по векселю у встановленому законодавством порядку банкрутом.
Заборгованість кредитора по боргових цінних паперах (крім векселів), що виникла внаслідок невиконання емітентами своїх зобов'язань, відшкодовується за рахунок страхового резерву після визнання емітента банкрутом у порядку, встановленому чинним законодавством.
Заборгованість фінансової установи від володіння акціями та іншими пайовими цінними паперами, емітенти яких визнані банкрутами та за якими скасована державна реєстрація випуску (емісії) таких цінних паперів, відшкодовується за рахунок страхового резерву після оприлюднення рішення про скасування випуску (емісії) цінних паперів відповідними органами за умови, що договори на придбання таких цінних паперів або внески до статутного капіталу було здійснено фінансовою установою до моменту оголошення інформації про скасування реєстрації випуску (емісії).
У разі якщо кредитор у наступних податкових періодах здійснює продаж або відчужує іншим способом за відповідну компенсацію цінні папери, заборгованість за якими була попередньо відшкодована за рахунок страхового резерву, або отримує будь-які суми коштів як компенсацію їх вартості, сума отриманих (нарахованих) доходів включається до складу валових доходів кредитора за наслідками відповідного податкового періоду, в якому відбувся такий продаж (відчуження)";
"12.3.4. Заборгованість, забезпечена заставою (у тому числі іпотекою), погашається у порядку, передбаченому нормами відповідних законів.
Заставодержатель має право відшкодувати за рахунок страхового резерву частину заборгованості, що залишилася непогашеною після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до умов закону та договору. У разі якщо відповідно до законодавства заборгованість особи вважається повністю погашеною після проведення позасудового звернення стягнення на предмет застави незалежно від суми коштів (вартості майна), що надійшла кредитору, за рахунок страхового резерву відшкодовується частина заборгованості, що перевищує суму коштів (оціночну вартість майна), фактично отриманих кредитором";
"12.3.7. Прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми або померлими відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після отримання свідоцтва про смерть або після винесення рішення суду про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми або померлими за умови, що таке рішення було прийнято після дня укладення кредитної угоди.
Після відшкодування простроченої заборгованості відповідно до цього підпункту кредитор має право здійснити юридичні заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості із спадку такої фізичної особи у межах та в порядку, визначених законодавством";
4) статтю 22 доповнити пунктами 22.14 і 22.15 такого змісту:
"22.14. Для визначення доходів або витрат платника податку від збільшення (зменшення) страхових резервів починаючи з податкового періоду, в якому набирає чинності цей Закон, на 1 січня 2009 року розраховується сума страхових резервів, сформованих відповідно до пункту 12.2 статті 12 цього Закону в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи».
При цьому коригування суми валових витрат (доходів) у зв'язку із створенням та використанням страхових резервів, сформованих до 1 січня 2009 року, не здійснюється.
22.15. Тимчасово, на період з 1 січня 2009 року до 1 січня 2011 року (включно), для банків-резидентів датою збільшення валових доходів від здійснення кредитних операцій є дата отримання таких доходів.
Доходи від кредитних операцій банків, нараховані за період з 1 січня 2009 року до 31 грудня 2010 року (включно) але не отримані станом на 1 січня 2011 року, включаються до складу валового доходу банку на дату їх фактичного отримання».
4. У Законі України «Про Національний банк України» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 29, ст. 238; 2000 р., N 42, ст. 351; 2002 р., N 17, ст. 117; 2006 р., N 12, ст. 100):
1) абзац восьмий статті 1 викласти в такій редакції:
«валютна позиція - співвідношення вимог та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за іноземними валютами та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за іноземними валютами та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань»;
2) статтю 51 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
"Національний банк України щоквартально надає інформацію Президенту України, Кабінету Міністрів України та Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності щодо безготівкової емісії у відповідному періоді, а саме:
проведення операцій з рефінансування банків;
проведення інтервенцій на міжбанківському валютному ринку;
проведення операцій на фондовому ринку».
У зв'язку з цим частину третю вважати частиною четвертою.
5. У Законі України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5 - 6, ст. 30; 2006 р., N 43, ст. 416):
1) пункт 4 частини третьої статті 30 доповнити абзацом другим такого змісту:
«У разі якщо субординований борг наданий в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України, він враховується при розрахунку капіталу за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на звітну дату»;
2) у статті 31:
частину першу викласти в такій редакції:
«Мінімальний розмір статутного капіталу на день реєстрації банку не може бути менше 75 мільйонів гривень. Національний банк України не має права вимагати змін до статутного капіталу банків, зареєстрованих до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених законодавством»;
частини другу та третю виключити;
3) пункт 6 частини другої статті 47 викласти в такій редакції:
"6) придбання або відчуження права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг)».
6. У Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 37, ст. 308; 2004 р., N 52, ст. 564; 2005 р., N 6, ст. 133; 2006 р., N 13, ст. 110):
1) у пункті 4.2 статті 4:
підпункт 4.2.11 після слів «за якою минув строк позовної давності» доповнити словами та реченням такого змісту «та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації";
підпункт 4.2.17 після слів «та сумою коштів» доповнити словами «отриманих такою особою від інших осіб у разі відступлення права вимоги таким іншим особам, у тому числі якщо таке відступлення здійснено на підставі договору купівлі-продажу, або";
2) у пункті 10.1 статті 10:
абзац перший після слів «за іпотечним житловим кредитом» доповнити словами «наданим позичальнику як у національній, так і в іноземній валютах";
після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
"При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів».
У зв'язку з цим абзац другий вважати абзацом третім;
3) у підпункті 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 слова та цифри «з 1 січня 2010 року» замінити словами та цифрами «з 1 січня 2013 року».
7. У Законі України «Про режим іноземного інвестування» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 19, ст. 80):
1) у статті 2:
абзац третій викласти в такій редакції:
«валюти України - відповідно до законодавства України»;
доповнити частиною другою такого змісту:
«Іноземні інвестори здійснюють інвестиційну діяльність у грошовій формі виключно через інвестиційні рахунки, відкриті в уповноважених банках України. Для іноземного інвестування на інвестиційні рахунки в іноземній валюті зараховується іноземна валюта, що визнається Національним банком України вільно конвертованою валютою»;
2) у статті 13:
доповнити новою частиною першою такого змісту:
"Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється в обов'язковому порядку».
У зв'язку з цим частини першу і другу вважати відповідно частинами другою і третьою;
частину другу після слова «інвестицій» доповнити словами «у майновій формі";
доповнити частиною четвертою такого змісту:
"Державна реєстрація іноземних інвестицій у вигляді валютних цінностей здійснюється у порядку, встановленому Національним банком України».
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Встановити, що пункт 7 розділу I та пункти 6, 7, 8, 9, 10, 11 розділу II цього Закону діють до 1 січня 2011 року.
2. Кабінету Міністрів України та Національному банку України у місячний строк привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
3. До 1 січня 2012 року встановлюється гранична сума коштів, залучених на умовах субординованого боргу, що включаються до регулятивного капіталу банку, у розмірі не більше 100 відсотків основного капіталу банку. Кошти, залучені у цей період на умовах субординованого боргу, включаються до капіталу банку в повному обсязі без врахування обмежень, встановлених для додаткового капіталу. До 1 січня 2012 року субординований борг включається до капіталу банку без щорічного зменшення на 20 відсотків від його первинної вартості.
4. Надати право комерційним банкам проводити за погодженням із кожним позичальником у термін до 31 грудня 2010 року реструктуризацію заборгованості за кредитами позичальників - фізичних осіб.
Реструктуризація розповсюджується на:
1) кредити, видані комерційними банками до 1 жовтня 2008 року;
2) кредити, номінальна сума яких не перевищує 1 млн. гривень, у тому числі деноміновані в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України на 1 жовтня 2008 року.
При іпотечному кредитуванні реструктуризації підлягають тільки кредити під заставу житлової нерухомості, яка є єдиним помешканням позичальника та його сім'ї.
Реструктуризація здійснюється шляхом:
1) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за кредитними договорами на термін не більше двох років;
2) продовження терміну кредитних договорів з урахуванням обмежень, що діють у комерційних банках, та обставин щодо фінансового стану, в яких знаходяться позичальники;
3) зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї.
За реструктуризованими згідно із цією частиною кредитними договорами комерційні банки мають звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації.
У разі якщо позичальник за іпотечним кредитом обслуговує реструктуризовані зобов'язання у повному обсязі та своєчасно протягом п'яти років з дня реструктуризації боргу, позичальник отримує право, а комерційний банк має зобов'язання на щорічне зменшення на 0,25 відсотка суми основного непогашеного боргу протягом наступних п'яти років з віднесенням зазначеної суми на валові витрати банку.
5. Ввести на 2009 - 2010 роки мораторій на примусове виселення із житла, в якому зареєстрована фізична особа - іпотекодавець і це житло є єдиним житлом іпотекодавця, у разі якщо відсотки за іпотечним житловим кредитним договором сплачуються своєчасно або з максимальною затримкою до двох місяців, а також документально врегульовано питання реструктуризації боргу на узгоджених з банком умовах.
6. Фінансові установи мають право надавати кредити, позики в іноземній валюті фізичним особам - резидентам і нерезидентам, які не займаються підприємницькою діяльністю, тільки для оплати послуг нерезидентам за лікування та навчання за кордоном. Фінансові установи надають кредити, позики шляхом безпосереднього спрямування коштів на рахунок лікувальної установи або закладу освіти за умови пред'явлення фізичною особою-позичальником відповідних підтверджуючих документів та з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють порядок здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб.
7. Надання (отримання) кредитів, позик в іноземній валюті на території України та погашення (сплата) основного боргу і процентів за кредитами, позиками, наданими після набрання чинності цим Законом, здійснюються в безготівковій формі.
8. Забороняється внесення резидентами - фізичними та юридичними особами будь-яких змін до договорів про залучення ними кредитів (позик, поворотної фінансової допомоги) в іноземній валюті від нерезидентів, в результаті яких скорочуються строки виконання резидентами-позичальниками зобов'язань перед нерезидентами-кредиторами за такими договорами або які передбачають їх дострокове виконання.
9. Національному банку України тимчасово зупинити реєстрацію змін до договорів про залучення резидентами-позичальниками кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, які стосуються скорочення строків виконання резидентами-позичальниками зобов'язань за такими договорами або їх дострокового виконання.
10. Забороняється дострокове виконання резидентами фізичними та юридичними особами зобов'язань перед нерезидентами-кредиторами за договорами про залучення резидентами-позичальниками кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів.
Заборона, встановлена абзацом першим цього пункту, розповсюджується також на договори, укладені до набрання чинності цим Законом.
11. Іноземні інвестиції у грошовій формі на території України здійснюються в національній валюті України та у порядку, визначеному Національним банком України.
12. Банки, які на день прийняття цього Закону мали дозволи Національного банку України на здійснення окремих операцій, до 1 січня 2012 року можуть продовжувати ці види діяльності за умови, що їх регулятивний капітал перевищує зареєстрований статутний капітал та вони виконують норматив адекватності капіталу.
Президент України В. ЮЩЕНКО
м. Київ
23 червня 2009 року
N 1533-VI
Тижневик "Головбух"
Коллеги, если Вам понравился наш материал, поделитесь им в своих сетях и нажмите пожалуйста кнопку Фейсбук мне нравиться ! Заранее Спасибо!
